Цьогоріч конкурс «Чарівна Стриянка-2012» пройде під патронатом народного депутата України Віктора Швеця. Переможниця конкурсу разом із короною красуні отримає головний приз – туристичну путівку до Парижу. Не залишаться без нагород й інші фіналістки, яким компетентне журі присудить перемогу у різних номінаціях. Відбудеться конкурс 2 червня. А фінальному дійству передуватиме ще два етапи. До участі у змаганні за корону найчарівнішої запрошуються дівчата міста Стрия та Стрийського району віком від 16 до 25 років. І етап проходитиме протягом березня-квітня 2012 року у школах, училищах та у Стрийському коледжі ЛНАУ серед учениць та студенток відповідних навчальних закладів. ІІ етап – півфінал, відбудеться 12 травня у міському будинку культури м. Стрия. У ньому візьмуть участь переможниці І етапу конкурсу та ті дівчата, які не навчаються у школах, училищах та коледжі, але за віком відповідають встановленому віковому цензу. Реєстрація учасниць півфіналу відбудеться 1-5 травня 2012 року у громадській приймальні народного депутата Віктора Швеця. Для реєстрації необхідні наступні документи: паспорт, довідка, що підтверджує перемогу у І етапі конкурсу від адміністрації навчального закладу (для учениць та студенток), фотографія учасниці конкурсу. А ІІІ етап, безпосередньо фінал конкурсу, відбудеться 2 червня 2012 року у міському будинку культури. В ньому візьмуть участь переможниці півфіналу. Оцінювання учасниць конкурсу у півфіналі та фіналі буде проводитись членами журі за 10-бальною шкалою, відкритим методом. Переможниця конкурсу та переможниці в окремих номінаціях визначатимуться за сумою балів, отриманих кожною учасницею у всіх турах фіналу конкурсу. Нагородження номінанток та переможниці конкурсу відбудеться відразу після оголошення результатів конкурсу головою журі. Призи вручатиме народний депутат України Віктор Швець.
|
10 березня 1787 року народився народний герой і месник «характерник» Устим Кармалюк, організатор героїчної боротьби українського селянства проти панського гніту. Устим Якимович Кармелюк народився 10 березня 1787 р., с. Головчинці Літинського повіту, Подільської губернії. У віці 17 років його забрали до двору пана Пігловського. Хлопець був роботящий, але непокірний. Поміщик не міг пережити того, що його кріпак не дозволяв собою потурати, а тому вирішив позбутися його і 1812 року віддав на 25 років до царської армії. 1813 - разом з Д.Хроном Кармелюк утік з з 4-го уланського полку, який розміщався в Кам'янці-Подільському, і повернувся в рідні місця. Незабаром був спійманий і засуджений до 500 ударів батогом, після чого його скерували до кримського штрафного батальйону. На шляху до Криму Кармалюк втік із-під варти. Вже через очолив повстанський рух селян проти російської адміністрації і дворянства, який розгорнувся в Літинському, Летичівському і Ольгопільському повітах. А у 1817 жандарми схопили Кармелюка. Його засудили до страти, замінивши її в останню мить 25 ударами батогом і 10 роками каторги в Сибіру. Та Кармалюк втік із В'ятської етапної в'язниці. Повернувшись на Поділля, продовжував боротьбу, доки його знову не схопили під час облави. Скориставшись знанням російської мови й відповідними документами, видавав себе під час слідства за солдата з Костроми. Витримка не зрадила його й тоді, коли слідчі привели рідних на очну ставку і до нього радісно кинувся його 8-річний син Остап. Невдовзі після того, як його запроторили у Кам'янець-Подільську фортецю, він організував разом з іншими в'язнями свою четверту втечу. Однак його поранили і прикували до кам'яного стовпа у вежі Юлія II (Папській), яку згодом назвали Кармалюковою. Взимку 1824 року його покарали 101 ударом батога, затаврували розпеченим залізом і знову відправили етапом у Сибір. Два роки конвоювали Кармалюка разом з іншими каторжанами до Тобольська. Після етапу, що тривав більше року, Кармалюк із Тобольскої каторжної в'язниці потрапив у Ялуторовськ. Незабаром знову втік, був схоплений і запроторений у набагато гірші умови. Утеча звідси — один із найзнаменитіших документованих випадків. Восени, під час нічної бурі, Кармелюк виламав ґрати, зібрав сорочки всіх співкамерників і зв'язав їх у довге полотнище. До кінця прив'язав камінь і закидав за частокіл в'язниці. По цьому висячому мосту, прямо з вікна за огорожу один за одним перебралися усі в'язні — зранку камера була порожня. 1830 - черговий арешт. Через два роки Кармелюк розібрав стелю в своїй камері і втік із Літинської в'язниці. 1830-1835 - селянський рух під проводом Кармелюка охопив усе Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії та Київщини. У ньому брали участь бл. 20 тис. осіб. Протягом 23 років боротьби повстанські загони Кармелюка здійснили понад 1 тис. нападів на поміщицькі маєтки. Захоплені у поміщиків гроші та майно роздали селянській бідноті. Для боротьби з повстанцями російський уряд у листопаді 1833 р. створив т. зв. Галузинецьку комісію. За словами тих, хто знав або бачив Кармелюка, Устим був не дуже високий, але плечистий, незвичайно сильний, дуже розумний лицар. Не любив розбійників, сильно карав даремних злодіїв. Житель с. Гуменці Мисливський згадував, що одного разу Кармалюк відібрав багато золота в місцевого здирці і роздав бідним, обірваним жінкам, що йшли по дорозі. На прощання сказав: «Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть… Як мене десь вб'ють, споминайте Кармелюка…» Кармелюка вбив із засідки шляхтич Рутковський (за переказом, не кулею, а ґудзиком — тільки так можна убити «характерника»). Тіло ватажка ще довго возили селами, щоб залякати селян. Поховали його в Летичеві, де 1974 року на постаменті-валуні поставили 5-метровий пам'ятник. Допитавши 2700 осіб, урядова комісія встановила, що Кармелюк підняв на боротьбу 20 тисяч повстанців. В Головчинцях резонанс справи Кармалюка був таким великим, що в
ся його численна рідня була змушена відмовитись від свого прізвища, аби не зазнавати репресій. Переважна більшість взяла собі прізвище Карман: таке було прізвисько соратників Устима.Піс
|
|
